Справжність - наука про Слово о полку Ігоревім

Справжність - наука про Слово о полку Ігоревім

Сообщение Yaberezapriyom » 02 ноя 2010, 13:54

Міллер В.
"Вывод исследователя: «Боян принадлежал той же национальности, как и Троян, и ... оба попали в „Слово“ из одного и того же ..... источника»
http://feb-web.ru/feb/slovenc/es/es3/es3-2492.htm

З тією поправкою що попали з близьких джерел з елннських і готських
viewtopic.php?f=22&t=41

Новітня філологія, №15. 2010 р., Миколаїв, Ви-цтво ЧДУ ім. Петра Могили
viewtopic.php?f=22&t=43

Трояна, возможно является глаголическим написанием имени другой известного географа и историка, который жил во II в. н.э., при римских императорах Адриане и Антонине – его имя Арриан6

Предположение о Бояне как о вестготском историке Йордане интересно как с точки зрения сравнительного анализа «Слова» и «Гетики», так и транскрипции имен.
Последний раз редактировалось Yaberezapriyom 14 апр 2011, 22:29, всего редактировалось 3 раз(а).
Yaberezapriyom
сетевой журналист
 
Сообщений: 302
Зарегистрирован: 30 окт 2010, 10:11

Слово і Задонщина

Сообщение Yaberezapriyom » 02 ноя 2010, 13:54

Неоднократно подчеркивавшаяся особенность цикла - его постоянное и повсеместное следование образцу - со всей очевидностью свидетельствует о том, что эстетическое великолепие "Слова о полку Игореве" воспринималось на протяжении веков как нечто совершенное.
http://tochka.gerodot.ru/slovo/grigorjan01.htm
Yaberezapriyom
сетевой журналист
 
Сообщений: 302
Зарегистрирован: 30 окт 2010, 10:11

Слово і Велесова книга

Сообщение Yaberezapriyom » 02 ноя 2010, 13:58

Велесова книга - висновок вчених - підробка.
лекція академіка Залізняка.
http://www.youtube.com/watch?v=JxJOcDvmc7k

В книзі Бус_троянь_Русь - особливий погляд, це підробка, але з використанням невідомих науці джерел.
viewtopic.php?f=22&t=31
Yaberezapriyom
сетевой журналист
 
Сообщений: 302
Зарегистрирован: 30 окт 2010, 10:11

Автор Слова

Сообщение Yaberezapriyom » 02 ноя 2010, 14:07

Сама цікава робота академіка Бориса Рибакова. "Петр Бориславович"

"Точку над и" в идентификации человека, написавшего "Слово о полку Игореве" поставил в 1959 - 1991 гг. Б. А. Рыбаков. Авторство древнерусского шедевра этим выдающимся московским историком и источниковедом было "закреплено" за конкретным историческим персонажем. Таковым оказался киевский боярин 12 в. - Петр Бориславич ["Поиск автора "Слова о полку Игореве". - М., 1991, с. 143 -

http://www.adfontes.veles.lv/ancient_ru ... rislav.htm
Yaberezapriyom
сетевой журналист
 
Сообщений: 302
Зарегистрирован: 30 окт 2010, 10:11

Коли написано.

Сообщение Yaberezapriyom » 03 ноя 2010, 15:39

Приблизно між 1185—1187 рр. під свіжим враженням невдалого походу на половців з'явилось "Слово о полку Ігоревім". В ньому автор звертається до Ярослава Осмомисла, князя галицького, як до живого, а з літописів відомо, що помер він 1 жовтня 1187 року. Отже, автор про його смерть іще не знав; і тому "Слово" не могло постати набагато пізніше від цієї події. У кінці пам'ятки проголошується слава руським князям, які вирвалися з половецького полону. З-поміж них згадується Ігорів син Володимир, який, за даними літопису, повернувся з неволі восени 1188 року разом із дружиною і дитиною. Виходить, що останні рядки "Слова" написані дещо згодом.
http://libr.rv.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=76
Yaberezapriyom
сетевой журналист
 
Сообщений: 302
Зарегистрирован: 30 окт 2010, 10:11

Re: Коли написано.

Сообщение bobr » 29 янв 2011, 15:39

Yaberezapriyom писал(а):Приблизно між 1185—1187 рр. під свіжим враженням невдалого походу на половців з'явилось "Слово о полку Ігоревім". В ньому автор звертається до Ярослава Осмомисла, князя галицького, як до живого, а з літописів відомо, що помер він 1 жовтня 1187 року. Отже, автор про його смерть іще не знав; і тому "Слово" не могло постати набагато пізніше від цієї події. У кінці пам'ятки проголошується слава руським князям, які вирвалися з половецького полону. З-поміж них згадується Ігорів син Володимир, який, за даними літопису, повернувся з неволі восени 1188 року разом із дружиною і дитиною. Виходить, що останні рядки "Слова" написані дещо згодом.
http://libr.rv.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=76
Це версія Рибакова.
bobr
 

Юбилей слово

Сообщение tyta » 13 апр 2011, 23:58

В современном литературоведении оживленно дискутируются проблемы "положительного героя". В истории русской словесности дважды был создан абсолютно убедительный и покоряющий образ положительного героя. Первый раз народом в лице Ильи Муромца, второй раз Достоевским в лице князя Мышкина в "Идиоте". Казалось бы - ничего общего. Но это только по видимости. Сущность у них одна, истинно русская. Оба они - рыцари добра. Оба олицетворяют одну идею: стойкость и неуничтожимость добра на нашей земле6.

http://tochka.gerodot.ru/slovo/abaev01.htm

http://dlib.eastview.com/browse/doc/7971629

В мае 1938 года исполнялось 750-летие гениального подлинно народного произведения древней русской литературы - "Слова о полку Игореве".

Едва ли найдется другой памятник культуры Древней Руси, о котором было бы написано и сказано столько, сколько о «Слове о полку Игореве». Ему посвящено несколько тысяч книг и статей. «Слово» хорошо знают и за рубежом. Оно переведено на многие иностранные языки. По решению Генеральной конференции ЮНЕСКО во всех странах — членах этой международной организации — в 1985 году был отпразднован 800-летний юбилей «золотого слова» русской литературы.
«Слово о полку Игореве» было создано в 80-е годы XII века. Одни ученые датируют его 1185—1187 годами, другие называют более точную дату — август 1185 года.
Аватар пользователя
tyta
Боец ХФ
 
Сообщений: 1736
Зарегистрирован: 19 авг 2010, 15:43

Re: Наука про Слово о полку Ігоревім

Сообщение tyta » 14 апр 2011, 00:16

суздальский князь Андрей Боголюбский. В 1208 году галицкие бояре повесили сразу трех неугодных им князей — сыновей Игоря Святославича, героя «Слова».
Стремясь обуздать могущественное боярство, князья искали опору в других слоях общества: покровительствовали торговцам и ремесленникам, проводили своих ставленников на высшие церковные должности. Одновременно они развивали собственное домениальное хозяйство, увеличивали численность «младшей дружины».

http://manger.ru/ot/12/index.htm
Аватар пользователя
tyta
Боец ХФ
 
Сообщений: 1736
Зарегистрирован: 19 авг 2010, 15:43

Re: Наука про Слово о полку Ігоревім

Сообщение harmask » 14 апр 2011, 22:18

Культ СПИ - это чудовищное преступление перед русской культурой. "Слово" - это типа светошумовой гранаты, которую взрывают спецназовцы, чтобы ввести в шок террористов: человек, взращённый на нём уже физически не сможет читать подлинных старорусских произведений.
СПИ напоминает поддельные русские деньги, которые печатал Наполеон. Их сохранилось больше, чем настоящих, потому что они были... лучшего качества! Так и СПИ чётко ориентировано на сознание человека Нового времени, поэтому с ходу проглатывается современным читателем, тогда как подлинные памятники отталкивают своей средневековой мудрильностью.
И сочинение "Слова" было не какой-то обычной фальсификацией, а чётким политическим заказом: оно должно было внедрить в сознание общества мысль о неколебимой правильности генеральной линии Екатерины II (колонизация Причерноморья, объявление священной войны "азиатам", т.е. туркам и т.д.).
http://istorya.ru/forum/index.php?showtopic=729

Ну, ну.. Со времен Ивана Грозного было немало проф. подельщиков документов, а в екатерининские времена развилась целая индустрия подделки документов для родословных и купчих.
harmask
 
Сообщений: 130
Зарегистрирован: 17 дек 2010, 15:22

Re: Справжність - наука про Слово о полку Ігоревім

Сообщение Yaberezapriyom » 14 апр 2011, 22:51

В Слові є місця темні які можливо є або фальсифікаціями, або неправильним перекладом - зі мтарої мови або зі старої азбуки.

viewtopic.php?f=22&t=31
viewtopic.php?f=22&t=41

Але був і протилежний історичний ефект. Переклади Оссіана — німецькою, французькою, італійською, російською та іншими мовами — створили цілу нову поетику передромантизму, з новим наголошуванням аури та сили «поезії півночі», з поєднанням понять генія та суворого «примітивного» буття, й понад усе, з новим поцінуванням національних літератур і національної ідентичності. Всупереч духові раціоналізму та просвітництва, з яких він постав, Оссіан був провісником нової романтичної поетики.

http://www.kritiki.net/2001/02/23/vichn ... ifikacij-1

1797 року Микола Карамзін, близько пов’язаний із колом Мусіна-Пушкіна, де відбувається інтенсивна праця над «Словом», пишучи статтю до журналу «Spectateur du Nord», повідомляє про знахідку цього твору й каже, що «його можна поставити поряд із найкращими місцями в Оссіана». Цей топос — «ми також маємо свого Оссіана», тобто свій національний епос, свою споконвічність — звучить уже у вступі до першого видання «Слова» (1800): «...У цьому збереженому вiд минулих століть творі видно дух Оссіанів, отже, й нашi прадавнi герої мали своїх бардів, що співали їм славу». Потім він стає рефреном у ранніх коментуваннях «Слова» (розкриття Макферсонового авторства ще попереду).

Від самого початку, однак, були й скептичні голоси. З часом, після ширшого усвідомлення явища Макферсона, ці сумніви ставали гострішими, як, наприклад, 1834 року в журналі «Библиотека для чтения» (можливо, з пера Осипа Сенковського; див. Лєвін, с.75):
Над «Словом о полку Ігоревім» ширяє в нашій свідомості поважна підозра в містифікації: воно добряче відгонить Оссіаном; його фрази ніби викроєно по Макферсоновим.

Взагалі, як реконструює це у своїй книжці Кінан і як видно з «Історії української літератури» Михайла Грушевського, скептиками були науковці й досвідченіші читачі, обізнані зі світовою літературою і свідомі повсюдного феномена містифікацій та глибшого сенсу цих постійно повторюваних порівнювань з Оссіаном; захисниками автентичності «Слова» були здебільшого патріоти, ентузіасти й поети. Проте у «вітчизняному», тобто російсько-українському контексті, ця друга лінія здобула з часом цілковиту перемогу. Інакше й не могло бути. Вирішальними стали суспільні потреби, по суті — колективна потреба самоствердження й те, що суспільство в Російській імперії, а тим паче в пізнішому Совєтському Союзі, надолужувало свою малу диференціацію, слабкі важелі незалежної громадянської думки тощо цілою гамою комплексів, породжених психологією захисників обложеної фортеці. В такому контексті науковий об’єктивізм не має великих перспектив. В українській літературній історіографії перша і, мабуть, остання праця, яка ще більш-менш ретельно обговорювала питання автентичності «Слова», була «Історія» Грушевського (хоч і тут видно, що на авторів звичний раціоналізм, його соціологічний метод, таки накладається бажання бачити «Слово» саме як автентичну пам’ятку; він упевнений, що «автентичність “Слова” все таки доведено доволі скоро і поставлено поза всякими закидами»; проте кривити душею і замовчувати невигідні аргументи він також не буде). В історіях Огоновського та Єфремова немає й натяку на те, що можуть існувати сумніви щодо автентичності (Огоновський навіть присвячує свою «Історію» «авторові “Слова”»). Чижевський у своїй «Історії» збуває це питання кількома загальними констатаціями та ще загальнішим запевненням, що «сумніви в оригінальності “Слова”, висловлені в останні часи, не витримують критики». Михайло Возняк торкає це питання одним абзацом і згадує лиш Каченовського та його школу «скептиків»; питання оголошується розв’язаним: «З признанням оригінальності “Слова” (коли? ким? де? — Г.Г.) почався другий період студій над ним». Зі звичною совєтською рішучістю питання закривається у восьмитомній «Історії української літератури»: «Спростовано погляди так званих “скептиків” (М.Каченовського, О.Сенковського, М.Каткова), які твердили, що “Слово” є не твором XII ст., а пізнішим фальсифікатом». (Немовби не було інших, сучасніших, переконливіших і не-«вітчизняних» скептиків.)

Повчальними тут є слова Анатоля Франса: «Оссіан нам здається Гомером, коли ми його вважаємо древнім. Ми починаємо його знецінювати, коли знаємо, що це Макферсон».


але буцімто загинув у пожарі Москви 1812 року. Для захисників це річ нібито зручна — немає corpus delicti, немає різних проблем, зокрема з палеографією — але водночас це еталонна прикмета всіх (тобто майже всіх) містифікацій. (Мовляв, оригіналу немає — ну, пропав, і годі — але зате он який красивий текст.)

http://www.kritiki.net/2001/02/23/vichn ... ifikacij-2
Yaberezapriyom
сетевой журналист
 
Сообщений: 302
Зарегистрирован: 30 окт 2010, 10:11

След.

Вернуться в Наука

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 2

cron