Мифоисторическое наследование в «Слове о полку Игоревом»

Про культ Діоніса і Посейдона

Сообщение tyta » 14 апр 2018, 12:56

Ковальський Ю.В. (Миколаїв)
краєзнавець,

Про культ Діоніса і Посейдона на території України

Географія культу Діоніса і Посейдона з відомих джерел доволі широка [1]. Вивчення впливу греко-римської міфології на варварські народи є актуальним. Починаючи з розвідок М.А. Максимовича вчені почали відслідковувати культурні запозичення з греко-римського часу, які знайшли своє відображення в поетиці [2], в сюжетних компіляціях [3] і в релігійних культах [4]. При цьому слід зауважити. що роботи [1, 2, 3] не є науковими в строгому розумінні. Вони є тим пізнавальним фоном (інший термін «мысли вслух») який втягує як магніт довільний перелік конструкцій, що задовольняють якомусь причинному чи синхронічному зв’язку. Це чимось нагадує спосіб вгадування суті предмету дослідження, щоб випробувати варіанти в критиці, озвучити гіпотези для міждисциплінарного середовища. Таким чином ми досягаємо компромісу між мізерністю збереженої історичної інформації (до якої важко застосувати наукову статистичну методологію) і дискретністю людського мислення, якому зручно оперувати навіть помилковими, але закінченими конструкціями. З часом сито пізнання відсіює менш ймовірне і дає нам більш достовірне. Актуальними з усієї множини гіпотез згаданих робіт остаються такі порівняння: сліди стилю гомерівських гімнів [2], Віщий Олег – Ахілл [3], Троян- Аїд [4].
«Слово о полку Ігоревім» є демонстрацією існування до самого останнього часу Київської Русі греко-римської міфологічної традиції [4]. Атрибути Бояна – дерево, мисль, вовк і орел, дають нам прикмети бога Діоніса. Саме він був богом життя і воскресіння, трьохістотного перевтілення, а виноградна лоза була його головним атрибутом [1]. Зрозуміло чому автор «Слова…» не хоче слідувати «п’яним» словесам Бояна, а хоче донести тверезу думку. Ім’я Діоніса Діфірамбій – двічі народжений, також означає панегірик – словеси. В «Задонщині» Боян з’являється під прозвищем – буян, що відповідає його образу і такому лексичному ряду: Бахус-бузити-буянити-Боян.
В іншому місці «Слова…» Боян – соловій древніх літ мчиться по тропі Трояня з полів на гори. Б.А. Рибаков визначив землю Трояня як Подунав’є [5]. Співставлення міфологічних біографій вказує на таку тропу Посейдона в горах Фракії. Цей коливатель землі (сейсмічний район) за чотири кроки збігав до моря, пірнав в пучину у свій підводний храм. Саме Діоніс зробив напад на Фракію, але змушений був тікати від царя Лікурга тропою Посейдона [1]. Таким чином Троян в слов’янській міфології міг бути аналогом Посейдона.
В іншому місці «Слова…» Боян лає Всеслава і закінчує словами «Як би хто не був хитрий, якби не був розумний, хоч би пташкою літав, а суда Божого не мине». В VII гомерівському гімні «Діоніс і розбійники» прямої фрази нема [7], але тема сюжета – кара Божа. На початку твору розбійників вела зла доля, а в кінці вони уникали жорстокої долі кидаючись в священне море. «Рек Боян…Тяжко ті голови кромє плєчю, зло ті тєлу кромє голови - руской землі без Ігоря.» - фраза з уст Бояна відображає акт народження і смерті Діоніса через розривання жертви.
Таким чином Троянові часи в «Слові…» пов’язані з культом морського бога, а Троянова земля це беріг моря. Варварський культ Діоніса відомий на Подуна’ї, в ольвійському регіоні (Скіл) і на Боспорі Кімерійському. «О ліки людські від скорботи» - такий він в орфічних гімнах. Його образ набрав великої популярності серед скіфів (Скіл). Покровителем Спартакідів Боспора був Діоніс.
Двухсотлітня дискусія навколо “Слова…» сьогодні увінчена образами древніх богів. Напрями-розв’язки Боян-Діоніс і Троян-Посейдон дадуть нові тлумачення, нове розуміння великого твору. Чому такі конкретні асоціації присутні в творі XII століття?
Часи бусові в “Слові…» фонетично можуть бути пов’язані як з іменем Діоніса Басарея – биколицього, так і з Боспором Кіммерійським де йому поклонялися. Боспор і Басарей походять від одного грецького кореня, що означає бик. Історія Божа (Боса, Буса – бусові часи) із синами і сімдесятьма знатними людьми, які потрапили у полон до готів, за Йорданом, перекликається з падінням Пантікапеї і Боспору. Під тиском гунів в 375 році Пантікапея впала, а Боспорське царство перестає існувати. В такому випадку назва племінного союзу анти може походити від назви жителів столиці Боспору Пантікапеї. До часів Київської русі на місці Боспору проіснувало Тмутараканське князівство, яке займає чільне місце в сюжеті «Слова…». Тобто з греко-скіфською традицією зберігся не лише культурний зв’язок, а й територіальний. Цим і можна пояснити наявність в «Слові…» міфологічних образів грецького пантеону. Привертає увагу і можливість релігійного конфлікту готського аріанства зі скіфським діонісізмом. Висновок. Культи Діоніса і Посейдона могли розвиватися в середовищі скіфів починаючи з V віку до н.е. В IV віці н.е. починається наступ Християнства і язичницькі культи поступаються аріанству. До часів Київської Русі культ богів грецького пантеону збереглися лише в аристократичному середовищі.

Джерела та література

1. Грейвс Р. Мифы древней Греции. – М., Прогрес, 1992, - 624 с.
2. Ковальський Ю.В. Два слова про міфи і реальність. Слово перше: «Міфологія в «Слові о полку Ігоревім». Новітня філологія, №37. 2010 р., Миколаїв, Ви-цтво ЧДУ ім. Петра Могили. - С. 116-122
3. Ковальський Ю.В. Два слова про міфи і реальність.Слово друге: Про походження назви острова Зміїного і ріки Гіпаніс.. Новітня філологія, №37. 2010 р., Миколаїв, Ви-цтво ЧДУ ім. Петра Могили. - С. 123-128
4. Водница А.С. Бус-Троянь-Русь. - Николаев: Издательство Яслав, 2007. – 224 с.
5. Рибаков Б.А. Петр Бориславович. М., «Молодая гвардия», 1991. – 288 с.
6. Античні гімни. - М., Узд-во МГУ, 1988, - 362 с.
Аватар пользователя
tyta
Боец ХФ
 
Сообщений: 1744
Зарегистрирован: 19 авг 2010, 15:43

Пред.

Вернуться в история

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

cron