Сучасні історичні дискусії

[harmask]

Современные исторические дикуссии.

Равенство Гитлер-Сталин.
Начало войны.
Итоги холодной войны.
Фишизм в Европе перед ВОВ
Хронология Носовского-Фоменко.
Резуновизм.
Мазепа.
Колаборационизм на украине.
Колаборационизм в Росии.
лендлиз.
Зачем Бонапарту было палить Москву?

[tyta]

Почему сравнивают Гитлеризм и Сталинизм? Если Сталинизма как идеологического нет.

Сталина некоторые негодяи сравнивают с Гитлером.

В Германии тех предвоенных времён нацисты (Гитлер) боролись с коммунистами (Тельман) за слово «социализм». Победили нацисты. И важна не символика, к которой сейчас пытаются привязать фашизм. За каждой из партий стояла своя концепция, неприемлемая друг для друга.

Гитлер отстаивал толпо-элитаризм, т. е. господство одного народа над другими. Фактически Гитлер стоял на позиции иудаизма: «И будешь господствовать над многими народами …». Т. е. Гитлер хотел в сфере управления вместо евреев поставить немцев.

Сталин отстаивал принципы народовластия:

Доступ к образованию — всем людям.
Ликвидация монополии на управленческую деятельность («давил» «элиту», спрашивал с неё строго).
Ликвидация очень высокой оплаты за управленческий труд. При Сталине зарплата шахтёра была выше зарплаты министра.
То есть в концепции Сталина не было места «расе господ». Но Сталин не успел всё это осуществить полностью и вывести СССР из толпо-элитаризма.

Гитлер потакал толпе, зомбировал её (как это делает сейчас Жириновский).

Сталин управлял страной не потакая, не подстраиваясь под толпу. Он делал толпу народом, он воспитывал дружбу народов в многонациональном СССР.

Гитлер — вождь-маг.

Сталин — вождь-жрец, который работал на будущее.

Сталин победил гитлеризм, разгромил фашизм.

Разница между политиками времён Сталина и политиками сегодняшними заключается в том, что Сталин мог не озвучивать свою концепцию, так как его слова были вписаны в терминологию марксизма-ленинизма.

Современным политикам нужно озвучивать свою концепцию, как это делает КПЕ.

Если политики не будут доводить свою концепцию, то народ будет смотреть на них, как на резидентов «мирового закулисья», «сил Запада». Что сейчас и происходит.

http://designn.org.ua/page.php?pageid=185&l=ru

[rezapriy]

Только подумай твой солдат пошел по делу и отъехал в мир иной!! Чтобы ты сделал на месте немцев?

http://www.sudden-strike.ru/forum/archi ... -4344.html

Интересно а почему наши в Эвропе за кровь своих матерей не сжигали деревни, по обычаю древнему и по древним законам справедливому.
Почему воины Сталина не убили ровно столько мирных жителей сколько убили фашисты на нашей земле?

И почему уничтожением населения в Эвропе занималась американская армия своими ковровыми бомбежками.

[rezapriy]

http://www.ukrcenter.com/Форум/33280/Загадки-української-історії

Один знайомий, який побував на Мальті, повідомив, що бачив барельєф запорожця в соборі Святого Івана в Валетті. Ця скульптура була виконана наприкінці 17 століття скульптором Доменіко Гвіді (1628-1701 гг.) в Римі,а потім перевезена на Мальту, де й встановлена в соборі. Під бюстом великого магістра Мальтійського ордену Ніколо (Ніколас) Катонера (1608-16(!?80-90)знаходяться знамена та зброя, а нижче особа, що схожа на запорожця та негр.

[rezapriy]

У хід йдуть ті ж самі випробувані прийоми. Наприклад, лицемірні заклики не судити про Сталіна або Шухевича "за мірками нашого часу" (хоча діяння того ж Адольфа Гітлера чомусь розглядаються крізь призму сучасних уявлень про демократію і гуманізм). Або сором'язні евфемізми: коли вбивство беззбройної цивільної людини необхідно показати як подвиг, говорять про ліквідацію "ворога трудящих", "відомого полонізатора" і т.п. Або безсоромна гіперболізація: згадаємо розповіді про грандіозні бої УПА з частинами вермахту, витримані в "панфилівському" стилі.

http://www.pravda.com.ua/articles/2008/05/8/3432295/

[bobr]

Всем рекомендую прочитать новейшую работу Семёнова Игоря Леонидовича "Тайная миссия Христа". Ростов-на-Дону: Феникс, 2010.
В ней говорится о том, что Парфяне писали арамейской графикой, но не как семиты с права налево, а как арийцы слева на право. Сказано, что Иисус Христос происходит от парфянского царевича Фраата V и что Мария также парфянка. И вообще много нового и сенсационного!!!! Много про митраизм-христианство написано и, что Туран - это страна парфян-ариев. Действительный день рождения Христа - 6 января!!! Родина Арсакидов - Арсак (Арцах). Христос - это парфянский царевич Готарз II. И т.д.

http://www.phoenixrostov.ru/topics/book/?id=O0054358

http://www.labirint.ru/screenshot/226549/1/

http://bearbooks.ru/book.asp?id=1102972

http://books-labirint.ru/kniga.php?t=575503&go=264

[chelcash]

http://www.youtube.com/watch?v=xVaYpbk4K9E

Вперед к средневековью.

[tyta]

http://www.youtube.com/watch?v=Q_Qmdw8ulnk
ІХ Наукова конференція «Церква--наука--суспільство»

[bobr]

http://www.khpg.org/index.php?id=1239204375#_ftnref2

[chelcash]

Ми фактично не маємо достовірної інформації про присутність будь-якого релігійного елемента в першому козацькому повстанні під проводом Криштофа Косинського (1591-1593 рр.). Ні національно-культурний, ні релігійний елементи не були й, очевидно, не могли бути поважними факторами в цьому повстанні з огляду на вищезазначені фактори. Різке розрізнення між козацтвом та Руссю у справах традиції і культури провадиться в написаній на замовлення князів Острозьких поемі Симона Пекаліда «Про Острозьку війну під П’яткою проти низовців». Якщо рід Острозьких виступає тут представником та уособленням Русі з її історією та православною традицією (перед битвою з козаками старий князь з священиками та відданою йому шляхтою ідуть до церкви освячувати бойові прапори), то козаччина Косинського не має в поемі чітко окреслених національних, релігійних, культурних чи історичних прикмет. Поема Пекаліда хоча й відбивала погляди на козацтво родини Острозьких, які вбачали в ньому переважно своєвільне та бунтівливе дитя, яке потребувало постійного контролю, але водночас вказувала й на реально існуючу на той час відірваність інтересів козацького прошарку від життєвих інтересів та прагнень ширшого українсько-білоруського суспільства.

Таким чином, козацька приналежність до християнського світу була задекларована самим козацтвом і визнана західним християнством у контексті спільної боротьби християн з османською/мусульманською загрозою. Але позиція козаччини у справі поділу християнства між Сходом і Заходом, католицизмом і православ’ям, а особливо її ставлення до спочатку гіпотетичної, а згодом реальної унії церков, залишалося великим невідомим в умовах загострення релігійного конфлікту в Україні. Провідниками козацтва в той час нерідко були поляки римо-католики, а якщо вірити авторам другої половини XVI ст., серед козацтва було чимало неслов’ян, що означає різноманітність релігійної орієнтації цих членів степового козацького товариства — від мусульманства до найрізноманітніших різновидів протестантизму. Незаперечним є, однак, факт, що основну масу козацтва наприкінці XVII ст. складали православні українці та білоруси, частина яких належала до активних у суспільному та релігійному житті прошарків суспільства: шляхти, боярства та міщан. Оскільки довгий час релігійна ідентичність загалом у Речі Посполитій, і в Україні та Білорусі зокрема, була у «невикликаному», приглушеному стані, то й релігійна орієнтація козаччини через її строкатий склад і відрив від суспільних форм зорганізованого життя на волості також була досить невизначеною та розпливчастою.

У листі до графа Кончіні делла Пенна Тальдуччі переказав зміст промови, начебто виголошеної Підковою перед стратою: «...я завжди хоробро бився проти ворогів християнської віри й завжди дбав про користь і вигоди нашої вітчизни. Бути щитом проти невірних було моєю постійною думкою, і я завжди прагнув утримувати їх на кордонах і не дозволяти їм переходити Дунай».

Крім того, застосування подібної ідеології відповідало головним напрямкам нового ідеологічного міфа, який тоді формувався, — міфа про польсько-литовську державу як «передмур’я» християнської Європи. У другій половині XVI ст. цей міф був відносно толерантним та «інклюзивним», коли йшлося про включення до спільного фронту боротьби з турецькою загрозою як протестантів, так і православних. Погляд на козаків як на християн та можливих союзників в антиосманській/антимусульманській боротьбі був представлений також у звіті римській курії працівника варшавської нунціатури Карло Гамберіні (середина 80-х років XVI ст.).

Він писав, що знайомий козацький провідник був готовий на військову акцію проти турків «на славу Бога та козацького народу». Характерно, що Гамберіні не вказує на релігію козаків, але як можна здогадатися з його звіту, вважає їх католиками. Це враження цілком могло скластися в тому разі, якщо козацький ватажок, з яким йому довелося спілкуватися, був одним із польських шляхтичів-католиків, яких на той час було чимало серед козаків.

http://risu.org.ua/ua/library/periodica ... _01/37293/