Тмутаракань

Re: Тмутаракань

Сообщение tyta » 10 янв 2014, 00:31

Всеволод МЕРКУЛОВ

Тенденциозное освещение истории Руси в современной украинистике

опровергающих предположение о преемственности Украины и Древней Руси. Облик теперешнего населения Украины сформировался значительно позднее. Кстати, былины о Киевской Руси, о князе Владимире и богатырях были записаны на русском Севере (преимущественно в Архангельской и Олонецкой губерниях), а украинский фольклор Киевской Руси не знает и вообще не помнит о событиях ранее XVI в.

http://cyberleninka.ru/article/n/tenden ... rainistike


Во первых культура К Руси была городская, княжеская. Народ же имел свою культуру. Уничтожение городов и княжеств уничтожило только верхушку этой культуры, народная культура была более универсальной. Например тема реки Дуная, в украинской культуре занимает более заметное место нежели в российской. Эта культура могла сложиться до Киевской Руси и она была основной. Ткрриториально это южные территории и по времени занимают период от РХ до 9 века.

Во вторых народная культура К Руси не имела шансов быть запечатленной письменно в той мере в какой это удалось городской и церковной. У нас же нет народной культуры русов, полян, древлян и сиверцев... есть общая государственная княжеская и церковная культура.

Украинская культура обнаруживает элементы близкие греческой мифологии.

Единственное уцелевшее нецерковние произведение "Слово о полку Игоревом" напрямую свидетельствует о стихотворных и образных формах которые прямо наследованы культурой украинцев.

Элементы военной культуры характерные для времен Олега, Игоря, Святослава сохранены у запорожцев.

И вообще логика статьи противеречива. Как раз наоборот, именно то что в украинцев отсуствует пласт княжеской культуры свидетельствует о том, что эта культура была уничтожена в украинцев в результате немыслимой монгольской экспансии, а сохранилась она там, куда стрела кочевника не долетала - на Севере, в Карпатах.
Аватар пользователя
tyta
Боец ХФ
 
Сообщений: 1744
Зарегистрирован: 19 авг 2010, 15:43

Re: Тмутаракань

Сообщение Yaberezapriyom » 11 апр 2014, 15:44

tyta писал(а):
Nikola писал(а):Станислав Сахаров
Кто в 1166 году закрыл путь из варяг в греки?
Ну, а Игорь энд компани искал Тьмутаракани точно так же, как дед его и братан искали Киева... искать в переводе суть пытаться захватить чужое - неважно, по праву или по произволу..
И еще хотелось бы знать - где НЕ НАШЛИ византийских изделий?
Действительно, амфоры в Швеции не нужны, там не было виноградного виноделия. Такой путь обозначал не просто передачу товаров, а передачу стоимости. Сомнительно, чтобы именно греки приперлись к варягам. Процесс наоборот, когда варяги двигались к греческим товарам и караванам в истории отмечен. Готы как известно прорубались сквозь венедов и антов для пиратской вольности на Чорное море. Сейчас все наоборот северяне приезджают не грабить, а отдавать деньги за отдых.

http://www.gerodot.ru/posting.php?mode= ... 5&p=179065
Із такого топонімічного ряду Мірмікей до Мурманська, маємо путь з греків у варяги. тому коли князь Ігор з Новгород-Сіверська вирушав у похід, то саме шукати землю Тьма то років кня - князівства. Народ Ахілла - мурашиний народ, Ілья Муромець -
Муравейник — село, Новгород-Северский район Черниговской области.
Муравейник — село, Генический район Херсонской области.
Муравьи (укр. Мурав'ї) — село в Новгород-Северском районе Черниговской области
Може і знак Рюриковича це символ- знак мурахи, знак сивої давнини.
Муравей як буква М.
В геральдиці камаха є символом в Швеції Єстонії, франції
Yaberezapriyom
сетевой журналист
 
Сообщений: 302
Зарегистрирован: 30 окт 2010, 10:11

Re: Тмутаракань

Сообщение geo » 14 фев 2016, 06:35

Топоним Торокань исчез, монастырь взорвали, а память жива.
Читать статью полностью на портале «СБ»: http://www.sb.by/opinion/153560-valenti ... y-kut.html
Аватар пользователя
geo
 
Сообщений: 1148
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 17:35

Re: Тмутаракань

Сообщение tyta » 15 фев 2016, 03:19

https://www.youtube.com/watch?v=eFYO1lvcyAY

все решили без ученых - не было Тмутаракани
правильно много и так земли занимаете
Аватар пользователя
tyta
Боец ХФ
 
Сообщений: 1744
Зарегистрирован: 19 авг 2010, 15:43

Re: Тмутаракань

Сообщение geo » 07 апр 2016, 21:11

kovalskyhistor

Порівняння походів проти кочівників в 1185-1187 і в 1687 роках.

April 4th, 19:11

Проблема неперервності традицій крізь історичні епохи завжди була актуальною [1]. Спадкоємність традицій найбільш виразно проявлялась в військовому і політичному протистоянні з кочівниками, яке проходить скрізь всі ці епохи. Тому для такого порівняльного аналізу вибрано найбільш детально описані військові походи, які мають історичну відстань в 500 років – це похід князя Ігоря Святославовича проти половців та кримський похід під проводом князя Голіцина і гетьмана Самойловича. Обставини походу 1185 року відомі з трьох джерел: «Слова о полку Ігоревім»; Лаврентіївського літопису, Іпатіївського літопису за київським списком з Видубицького монастиря. Ще один такий похід, відомий як куликовська битва 1380 року, відтворений в трьох джерелах: «Задонщині», казанні про Мамаєво побоїще, літописній статті. Похід проти половців князя Ігоря і битва на куликовому полі теж мають зв’язок і відповідну традиційну схему, які в достатній мірі істориками досліджені [2]. Методологічною базою такого порівняння є проекції синхронії в їх каузальному історичному порядку. Звісно, що така тема не може бути вичерпаною в одному оглядовому дослідженні.
Постановка задачі. Похід князя Ігоря Святославовича весною 1185 року на половців своїми деталями має схожість з походами на Крим в козацькі часи.
За текстом «Слова о полку Ігоревім» похід мав ціль військової операції проти половців, але рід князя Ігоря Святославовича найбільше родичався з половцями (Ольговичі - чернігівські князі) і в тексті «Слова» є прямі слова про ціль походу – «поіскаті града Тмутороканя».
У вчених виникла гіпотеза про те, що князь хотів об’єднатися зі своїми кумами-половцями для спільного походу в Тмутараканське князівство (на Керч, в Криму, і Таматарху на Тамані). Або, після перемоги над половцями відправитись в Тмутаракань. Справа в тому, що Київська Русь втрачала контроль за цим стратегічним князівством. Загадковості додають незрозумілості в самому тексті «Слова» - не виключається можливість переробки і часткової фальсифікації твору [3]. В 1187 році відбувся невдалий похід проти кочівників, вздовж Дніпра до притоки Самари, під керівництвом Святослава Всеволодовича. При першій зустрічі кочової стоянки, по флангу маршруту, було прийнято рішення повернути назад. Цей похід доповнює картину протистояння з кочівниками, яка склалася після походу князя Ігоря.
Космічне явище. За текстом «Слова» описується два затемнення сонця – перше в час, коли вирушали в похід – третій абзац (23 квітня), і друге в час, коли були в самому поході – п’ятий абзац (1 травня). Друге затемнення має незвичайний опис - воно «птіц убуді, свист звіриний весті». Затемнення сонця мало чим відрізняється від захмарення неба і не може визвати такої реакції живої природи. В описах походів на Крим відома тактика татар підпалювати степ. При цьому дійсно звірі і птахи можуть реагувати панічно. Таким чином, художнє перебільшення і метафора автора могли звести звичайний військовий прийом кочівників до містичного затемнення сонця.
Один з таких невдалих походів російсько-українських військ, з причин підпалу степу, відбувся весною 1687 року. Яворницький це описує так: «…татары и далеко раньше и много позже этого временя весьма часто прибѣгли къ этому средству для того, чтобы отвратить походъ въ степъ какого нибудъ опаснаго для нихь врага. …Таковы послѣдствія степныхъ пожаровъ теперь, но они были гораздо страшнѣй двѣсти-триста дѣтъ тому назадъ при сплошныхъ и непроходиимыхъ травахъ въ степи, особенно когда татары зажигали ихъ въ разныхъ мѣстахъ и когда движеніе вѣтра шло ва встрѣчу шедшихъ по степи войскъ.” [4].
З п’ятитисячного війська Ігоря в живих зосталося 15 воїнів. Це достатньо обмежена вибірка безпосередніх свідків походу. Крім того, за приблизними розрахунками вчених, «Слово» могло бути написане не раніше ніж через 15 років після реальних подій.
Метеорологічні явища. З опису в «Слові» сильний вітер йшов з моря – на зустріч військам князя. Це сприятливі умови для застосування половцями підпалу степу. Пожар степу з масштабами в десятки кілометрів впливає на атмосферні явища, в результаті чого випадають сильні дощі і зливи. Такий сильний дощ відбувся в поході 1687 року. Аналогічне, не пряме, свідчення про опади дає опис руху військ Ігоря після вдалого нападу на половецькі вежі - «гатили болота килимами». Тобто, щоб пройти болото, змушені були стелити дорогу цінними трофеями.
Усобиці. Усобиці є центральною темою «Слова». Не обійшлося без них і в козацьку епоху під час згадуваного походу в 1687 році. За Яворницьким, під час повернення з нижнього Дніпра: «..русско-козацкія войска двинулись выше и дошли до рѣки Самары. На ней уцѣлѣло еще 12 мостовъ оть прежней переправы. Первымъ перешелъ по мостамъ гетманъ Самойловичъ. Но когда онъ сталь на правомъ берегу Самары, въ это время внезапно всѣ мосты запылали огнемъ оть неизвестной причины и въ короткое время всѣ, кромѣ двухъ, исчезли. Послѣ этого pyсcкie занялись сооруженіемъ новыхъ мостовъ. … Хотя виновникъ поджога самарскихъ мостовъ и не быль обнаруженъ, но всѣ стали обвинять въ томъ гетмана Самойловича, что совпадало и съ видами начальника русскихъ войскъ и съ желаніями малороссійской генеральной и полковой старшины: первый, испытавъ неудачу въ походѣ на Крымъ, выискивалъ лицо, на которое можно было-бы взвалить всю тяжесть отвѣтственности за несчастный походъ; послѣдніе, ненавидя гетмана за его корыстный и надменный нравъ, давно искали случая, чтобы избавиться отъ него ...» недруги Самойловича написали «доношеніе объ измѣнѣ и неистовствѣ гетмана къ великимъ государямъ …» [4]. Після обрання гетьманом Мазепи усобиці не зникли, а навіть посилились, наближаючи трагічну розв’язку для козацтва в русько-шведській війні [5].
В «Слові» тема усобиць має вигляд дерева умислу: коріння - це усобиці князів, які приводили до агресії половців; крона - це усобиці русів і половців, які приводили до агресії монголо-татар. Автор «Слова» натякає на гроші і брехню, як інструменти збурення внутрішніх конфліктів. Підкуп і провокація були в основі усунення від влади Самойловича. Як Голіцин був в опалі, то Мазепа признався Петру 1 скільки грошей платилося за місце гетьмана.
Обмеження автономії гетьманщини, козацьких прав і вольностей, послідовно проводилось державниками Росії. Заміна Самойловича (йому не простили його претензії на фінансову самостійність) на Мазепу збільшила соціальну відстань між козаками і гетьманом. Але слабкість української автономії нашкодила і самій Росії, бо стала однією з причин поразки Петра 1 від турецьких військ на Пруті, і як наслідок, змушена була змінити геополітичні орієнтири з Чорноморського напрямку на Балтійський [5].
Козацька доба успадкувала від Київської русі і загальну політичну структуру суспільства, розділеного на партії прокримської (прополовецької) і проросійської (провізантійської) направленості. Політичний і родовий симбіоз чернігівців і половців міг породити проміжне кочово-осіле середовище, з якого виникло українське козацтво. Таким чином феномен козацтва можна пояснити культурним і етнічним взаємопроникненням осілих і кочових племен яке існувало з давніх часів.
Антична Україна. Невдалу воєнну кампанію князя Ігоря автор «Слова» пов’язує також з далекою гото-антською війною в IV столітті на півдні України. Як князівські усобиці відкривали ворота Європи для монголо-татарської агресії, так і гото-антський конфлікт призвів до гунської навали [6].
Тактика кримського походу 1687 року. В поході князя Ігоря половці, ймовірно, підпалили степ і змінили напрямок руху війська на схід. Вони програли русам перше зіткнення, щоб заманити їх війська в глибину степу, де русів чекали війська об’єднаних кочових орд. Війська князя Ігоря були оточені і за три дні боїв були розбиті (11 травня 1185 року).
З опису підготовки до походу 1687 року випливає, що про таку тактику кочівників знали козацькі війська. Російські війська, починаючи з Рильська, йшли на з’єднання з козацьким військом і рухалися в бойових порядках, які можуть стати легкою здобиччю кочового нападу. Князь Голіцин ігнорував всі застороги як своїх військових так і козацтва. В поході 1185 року війська Всеволода, йшли на з’єднання з військом Ігоря теж через Рильськ.
Продовження руху російсько-козацьких військ через спалений степ (при виснажених від поганої води людях і відсутності достатнього корму для коней) загрожувало оточенням військами кримського хана. На нараді, разом з козацькою старшиною, було прийнято рішення про припинення походу і повернення військ назад.
Літературні джерела. З епохи Київської Русі до нас дійшло єдине літературне джерело про похід проти кочівників – «Слово о полку Ігоревім». Про кримські походи XVII-XVIII віків збереглися народні думи. Про похід 1687 року окремої думи не існує. В деяких думах згадуються імена керівників кримських походів - Голіцина (…іди ж ти, Голицину, іди ти горою, а я піду з москалями услід за тобою… з думи «Наварили ляхи пива, та не шумували»). Вдала ремінісценція про ляхів в народному виконанні - це плани Речі Посполитої піти з походом на Крим ще від часів Вишневецького. Тоді були зосереджені значні сили козаків на січі стараннями короля, які в результаті стали центром визвольної боротьби проти польської шляхти (в союзі з Кримом). Такий крах підготовки до польської кримської кампанії в минулому, можливо пояснює нерішучість Голіцина в двох своїх походах. В згадуваній думі є такі слова: «Восточний цар на Вкраїні не діймає віри, посилає Голицина, щоб не було зміни».
Одна з проекцій синхронії в згадуваних джерелах є подвійне затемнення Сонця з опису походу на половців і подвійний підпал в кримському поході. В першому випадку це фантазія автора, а в останньому це звіт про реальні події. В поході 1687 року приймав участь І. Мазепа – майбутній гетьман. Мазепа і князь Ігор, як діячі з невдалою кар’єрою, в майбутньому, стали персонажами багатьох творів мистецтва вітчизняної і світової культури.
Економіка. Головна причина експансії кочівників в часи Київської Русі - це зміщення головних торгових магістралей до Середземного моря внаслідок хрестових походів на Близький Схід (і як наслідок - економічний занепад князівської держави). Ймовірно, що князь Ігор своїм походом намагався прорвати економічну блокаду і через половецьке поле дійти до Криму для відновлення Тмутараканського князівства. Але такий задум мав би успіх при несподіваному нападі. Це могло бути причиною підготовки походу без відома київського княжого столу (як провізантійської партії). Але разом з тим, князь Ігор зірвав загальноруський похід, який планувався київським князем. Половці ж добре підготувалися до зустрічі і їм, з невідомої причини, були відомі плани нападників.
Українське повстання проти Польщі в XVII віці, в економічному плані, теж було блокадою тих самих торгових магістралей із варяг в греки. Самоізоляція України від західних ринків зробила відсталу Росію її головним економічним партнером. Тепер вони разом шукали доступ на світові ринки через вихід на Чорне море шляхом організації кримських походів.
Оборонне значення походів теж диктувалося кризовим економічним станом, де на перший план виходили не товари, а работоргівля. Як в XII віці, так і в XVII-ому набули поширення напади на мирне населення з угоном в полон як челядь або ясир. Повстання бідноти проти бояр і ростовщиків в XII віці і козацькі війни в XVII віці демонструють гостроту соціальних відносин аж до радянських часів [7].
Висновок. Сума обставин обох історичних подій вказує на спільність в військових, політичних і економічних традиціях. Походи проти кочівників в XII віці і кримські походи в XVII віці мали оборонне тактичне і наступальне стратегічне значення для відновлення старих торгових магістралей і повернення відповідних територій. Порівняння обставин походів 1185 і 1687 років вказує на подібну синхронію. Аналіз такого порівняння схиляє нас до версії про кримську направленість походу князя Ігоря до Тмутаракані, і можливу редакцію історичних джерел.
Після цих невдалих походів починаються фінальні стадії як для Гетьманщини, так і для Київської русі. Суспільство, розділене внутрішніми усобицями, завжди програє. Заклик автора «Слова о полку Ігоревім» до єдності не був почутий ні в часи перед монгольською навалою, ні перед русько-шведською війною. Влада обставин перемогла людську волю, а історичні уроки були забуті у війнах пристрастей.

краєзнавець Ковальський Ю.В.

http://kovalskyhistor.livejournal.com/
Аватар пользователя
geo
 
Сообщений: 1148
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 17:35

Пред.

Вернуться в история

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 3

cron