Стихи

Re: Стихи

Сообщение tyta » 22 фев 2011, 06:39

Арчи писал(а):
веталь но4 писал(а):Ода

Беги, сокройся от очей,
Цитеры слабая царица!
Под сень надежную Закона,
И станут вечной стражей трона
Народов вольность и покой.

полюбому ето Пушкин
А корень из ноты ля в миноре можешь взять на басу в первой октаве
Аватар пользователя
tyta
Боец ХФ
 
Сообщений: 1744
Зарегистрирован: 19 авг 2010, 15:43

Re: Стихи

Сообщение tyta » 09 сен 2011, 22:42

Аватар пользователя
tyta
Боец ХФ
 
Сообщений: 1744
Зарегистрирован: 19 авг 2010, 15:43

Re: Стихи

Сообщение tyta » 08 окт 2011, 23:37

Аватар пользователя
tyta
Боец ХФ
 
Сообщений: 1744
Зарегистрирован: 19 авг 2010, 15:43

Re: Стихи

Сообщение tyta » 09 окт 2011, 20:51

http://www.youtube.com/watch?v=CqurzGhQiC4
Дамагаров стихи Левитанский

http://www.youtube.com/watch?v=adLRlWDibww
О войне
Аватар пользователя
tyta
Боец ХФ
 
Сообщений: 1744
Зарегистрирован: 19 авг 2010, 15:43

Re: Стихи

Сообщение tyta » 09 окт 2011, 21:04

http://www.youtube.com/watch?v=ZmVEAYINZqY
Варварство (стих пробивающий до слёз)

http://www.youtube.com/watch?v=cMzn_3u_9gI
Поєт видит будущее
Аватар пользователя
tyta
Боец ХФ
 
Сообщений: 1744
Зарегистрирован: 19 авг 2010, 15:43

Re: Стихи

Сообщение geo » 30 сен 2015, 00:46

https://www.stihi.ru/2012/04/24/2048


Полынь
Ленка Воробей
Как страшно наблюдать… из-за плеча…
Измяв надежду, как сырой платок.
Как предаёт свой огонёк - свеча
и как свечу бросает - огонёк.

Где одному картины всё не те
рисуют.
Одиночество, есть – сбой.

Как человек, жующий в темноте,
что плачет.

Над собою.
Над собой.

Соскабливая – «верю» и «скорблю»,
но всё ещё не - Умер и Клубок.
Так волк бежит. Так гусь хрипит – «люблю»
/и шею поворачивает вбок/
И тактики. Галактики. И месть
холодная. Не пробуй – захрипишь.
Как страшно… у любимых - тридцать шесть,
а у тебя под сорок. И молчишь.
Нет-нет… Кричишь!
Но слышимость в аду
возведена в искусство, мистер Вопль.
И Смерть сидит в шестнадцатом ряду
и близоруко щурится в бинокль.

За нею лес, река и гор гряда
почти что осязаема. Не верь.
Там человек, со справкой – «ни-ког-да»
стучится в нарисованную дверь.
Как будто бы руками. И плетьми.
Выстукивая жалкое добро.
Там пёс, убитый добрыми детьми
слепую жизнь ведёт через доро…

И двадцать пять - не срок. Тайга простит.
Отпустит мягким камнем под косу…
И труп, к тебе склоняясь, говорит:
«Серебряная свадьба на носу!»
НА! ПОЛУЧИ! ПОДАРОК И ПРИКЛАД!
В ЛИЦО!
/какое скушала тоска/

Как страшно… что и этому ты – рад.

И запиваешь кровью из виска.

Костей и боли страшное мюсли,
но ты привык не видеть больше – лиц.
Журавлики бумажные снесли
горошинки раздавленных яиц.

Их собирать… униженно… «ах, чёрт….»
Но кто учил гордиться и бросать?!

И чёрт сказал: «хороший натюрморт!»

- Хороший мех – промямлила лиса.

Так зачерствел за пазухой восторг,
и на груди, похоже, что – змея….
И горизонт – «Прощаю вас!» исторг
и подворотня всхлипнула – «и я…».
И ты стоишь, как голый на плацу,
в тебя стреляют, попадая, но
какой-то свет гуляет по лицу.
Прекрасный свет.
Родимое пятно.

Куда тебя зовёт твоя полынь?!
Стой, где стоишь - отъявленный бредун.
И успокоит дружеским – «остынь…»
Сырой воды опившийся колдун.
И паутина заплетёт глаза
и нос и рот.
Вопрос уже решён.

И Гамлет скажет: «Нечего сказать…»

И эхо отзовётся – «…хорошо»
Аватар пользователя
geo
 
Сообщений: 1148
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 17:35

Re: Стихи

Сообщение geo » 02 ноя 2015, 23:46

https://www.youtube.com/watch?v=xPnotfF ... freload=10

чудовий вірш чудове виконання.
Аватар пользователя
geo
 
Сообщений: 1148
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 17:35

Re: Стихи

Сообщение geo » 02 ноя 2015, 23:57

Іде війна
ховаються в окопах
у вікнах миру
хмарочка пливе

В мороз був
хлопчик неодітий
вокзал шумів
і біг щоб вспіти

У Спарту
на край свііту
щоб цього хлопчика
зігріти

Хто ти? чий?
я місяць, я нічий
Я сторож твій нічний
поганий з мене кочегар
я сонячний зайчик
це весь мій дар
.
Аватар пользователя
geo
 
Сообщений: 1148
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 17:35

Re: Стихи

Сообщение geo » 07 апр 2016, 21:14

Читання Шевченко

April 4th, 19:08

Недавно 24 березня 2016 року в 21-00 проходжу через Майдан, і бачу, вперше, як людина біля колони читає вірші Шевченка. Але таке зівпадіння, бо якраз в мене серед книжок була власна книга про декламацію Шевченка. Очам своїм не повірив в такий збіг обставин. Підійшов і на скоро подарував книжку, і побіг далі бо мене ждали. Але автор рішив мені прочитати вірша. Відверто скажемо не кращого вірша, але прочитав. До речі в своєму виданні якраз наголошую що в Шевченку не головне те що перчене,
До невеликої книги такий вступ.
Ця книжка навчить Вас декламації віршів Шевченка на прикладах майстрів слова. Приводяться тексти відомих шедеврів декламації які присутні в інтернеті і на відеозаписах, в яких правильна інтонація, глибоке чуття і сила змісту.
Богдан Ступка декламує Шевченка віршем “Чи то недоля, та неволя”, який став ключем до розуміння творчості поета.
Ви тяжкий камінь положили
Посеред шляху... і розбили
О його... Бога боячись!
Моє малеє, та убоге,
Та серце праведне колись!
Розбили серце - Бога боячись, чи розбили Бога - боячись праведного серця поета? Палітра смислів дає пластику твору, який мов стежка життя поета постає перед очами читача.
Іншим поводирем в творчість поета є Анатолій Паламаренко, який декламував близьку до гумористичної манери поему “Сон”. Його відбірка віршів “Думи мої” сприймається за єдиний епічний твір. В його виконанні твори Шевченка мають особливу гостроту і навіть власну редакцію.
Відомий спортсмен Андрій Шевченко в одній з телепередач прочитав вірша зі шкільного курсу “Якби ви знали паничі”. Його виконання було не зовсім за текстом, але гармонії вірша він не порушив.
Кожне покоління відкриває для себе свого Шевченка від його молитви в далеких степах і пустелях за народ свій убогий. Босоногий геній - так називав Шевченка В. Хлєбніков, який теж повз Каспію мандрував мов дервіш в Персію, як босоногий Толстой зустрічав схід сонця після Будди в надії на кращого бога.
Шевченко як з'явище виник в родах мови простого народу і убогості її збереженої культури. Ці роди дали страшні картини і сюжети, але не страшніші стріл монгольських, пушок петровських, заборон царських і шляхетських, а були ще забуті часи грецькі, римські, готські, скіфські.
Головна тема Шевченка це Україна як світ, як райське місце, де плодюча земля, щедра і дивна природа, ліси зі звіриною, річки з рибиною - місце як апофеоз Божого творіння. І, в цьому раю, люди живуть по скотським законам, бо є такі, яким такого раю мало, їм подавай ще й золото, багатства, розкоші. Довго такі тягнуть жили з народу, в хомуті буцім-то богоданного закону, поки не лопне його терпець і змете він облуду з землі і хоч день, чи місяць, чи рік поживе в волі як пташка, що вирвалась з клітки, як каторжний з каземату вдихне повітря свіжого. Бо народ не читає те, що кимсь написано як все повинно бути, бо сонце встає не за куском хліба, бо річки течуть не під батогами. Споконвік на цій землі не було рабства і воля тут був закон. Хто родився під тиранами, під поводирями, під фараонами і цезарями, і генеральними секретарями нічого не розуміють в цьому. Так лише поставив питання про український народ великий геній, але відповіді не дав - надію лиш в серця заронив. Час ждав нового генія, і він прийде - це буде Іван Франко.
На солдатчину поета як на Голгофу відрядили в вік Христа. Тому його шлях це шлях древній і відомий з низин старозавітних на канівську гору до невмирущої слави. Але зі славою є і трагедія його творчості. Він йшов старозавітним шляхом і так з нього не вийшов (лукавий сильний - як казав Гоголь). Його доля це маленька копія долі українського народу, бо шлях до волі виявився надто тяжким для сил однієї людини. А тому Україну ще чекали нові Голгофи, нові страждання і муки порвати духовні кайдани. На лівій руці кайдани порвали, мучать вони ще праву руку - не дають обнятись браттям заради майбутнього. Лукавство яке так обплутало наше життя ми можемо побороти лише разом, іншого шляху нема.
Ключем для розуміння Шевченка є його твори зрілого періоду, в яких він ставить питання боротьби за волю і чистоту душевну. Бо поки боролись за волю на землі, загубили її на небі - а пропало все. Той камінь який поставили лукаві і сьогодні не подоланий. Чи потрібна нам воля крадена, воля зради, воля братовбивчої війни на неправедних шляхах? Влада свого над своїм, а над ним чужого, а над чужим нелюда: то якою є людина, питає поет, і що є "стяжінням" образа Божого людиною?
Який є Шевченко сьогодні? Чи він досі в руслі національної політики сталінської епохи? Ця книга для тієї дуже малої аудиторії які не спрощують серйозні речі, знають ціну справжній досконалості, а головне люблять поета не як жертву, не за елегії народу, а за уроки - тяжкі і суворі. Чи доводилось вам читати українську літературну критику, цей інструмент, який відбілює творче полотно, робить його чистим? Крім Франка не знайшлось в Україні Бєлінського.
В сім'ї новій, якою стала Україна, потрібен живий погляд на творчість поета. У нас поки панує Шевченко сумнозвісних 30-х років - геній, але богоборець і глашатай бунтів.
Великий зрозуміє великого найкраще. Роздуми Богдана Ступки про Шевченка це погляд нашої зрілості (записи актора доступні в відеосюжетах інтернетних ресурсів). Як побачити в поетові тіло, серце і душу, а не кам'яний знак жертви? Актор признається, що вірш “Чи то недоля та неволя” став для нього одвертістю, яку він довго шукав (декламував цей вірш незадовго як покинув цей світ). І чудо, актор оставив нам свого, - нового Шевченка в сім'ї новій, - трагічного, але живого.
Головним лейтмотивом творчості Шевченка є ідея української душі як захованого алмазу. В творі “Наймичка” поет показав, як мати ховала своє материнство, бо
...тяжкий камінь (гріха).. положила (недоля) посеред шляху її життя. Але є каміння яке давить національне сумління цілого народу. Саме тому Франко той камінь розбиває силою правди (з вірша “Каменяр”)
....Бо давить всіх один страшний якийсь тягар...
На шляху поступу ми лиш каменярі....
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі...
Камінь вини за необдумані дії, камінь братовбивчої війни, камінь боргів лягають нам на душу і на долю як механізм рабства. Але світлі генії нам вказують шлях з висоти своєї творчості - даруючи передчуття щастя України.

http://kovalskyhistor.livejournal.com/
Аватар пользователя
geo
 
Сообщений: 1148
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 17:35

Re: Стихи

Сообщение geo » 07 апр 2016, 23:07

Веречиво, не подружньо
а и как бы незнал
впрк не давайее
лотні оскал
Аватар пользователя
geo
 
Сообщений: 1148
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 17:35

Пред.След.

Вернуться в Литературный форум. Літературний форум.

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 2

cron